Пісок діє на дітей, як магніт. Перш ніж вони встигають усвідомити, що роблять, їхні руки самі починають просіювати пісок, будувати тунелі, гори і т. д. А якщо до цього додати мініатюрні фігурки, іграшки, тоді з'являється цілий світ, і дитина повністю поринає у гру.
Кожна обрана фігурка втілює якийсь персонаж, котрий може взаємодіяти з іншими героями. Дитина сама придумує, про що вони говорять, що роблять; іноді малюк може запросити психолога приєднатися до гри й виступати від імені якого-небудь персонажа. У всіх цих випадках дитина почуває себе хазяїном свого маленького світу і є режисером драми, яка розігрується на пісковому аркуші.
Те, що колись таїлося у глибині дитячої душі, виходить на світло; персонажі гри починають рухатися, виражаючи найбільш актуальні для дитини почуття й думки.
Мета піскової терапії — не змінювати й не переробляти дитину, не вчити її якихось спеціальних поведінкових навичок, а дати можливість бути собою. Процес «гри в пісок» вивільняє заблоковану енергію й «активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці».
Завдання піскової терапії узгоджуються із внутрішнім прагненням дитини до самоактуалізації. Піскова терапія допомагає дитині:
· розвивати позитивну Я-концепцію;
· стати відповідальнішою у своїх діях і вчинках;
· формувати більшу здатність до самоприйняття;
· вчитися більше покладатися на себе;
· опановувати почуття контролю;
· розвивати сенситивність у подоланні труднощів;
· розвивати самооцінку;
· знаходити віру в себе.
