Гострі кишкові інфекції - це група захворювань інфекційного характеру, що протікають в шлунково-кишковому тракті та супроводжуються загальними та місцевими симптомами. До цієї групи захворювань схильні і дорослі, і діти. Але в силу особливостей організму у дітей подібні захворювання зустрічаються частіше.
Зараження людини кишковими інфекціями відбувається при попаданні в організм виділених хворим або носієм збудників. Холерою і дизентерією можна заразитися через воду, тому в профілактиці цих важких інфекцій найважливішу роль відіграє доброякісне водопостачання (або вживання кип’яченої/фільтрованої/бутильованої води). Сальмонельозом можна заразитися через продукти тваринного походження– м’ясо худоби або птиці. Оскільки ветеринарний контроль не завжди в змозі виявити інфіковане м’ясо, найважливіша міра профілактики – розділяти посуд, в якому була сира продукція і посуд, в якому ви подаєте і зберігаєте страву.
Профілактика кишкових інфекцій вимагає неухильного дотримання загально гігієнічних заходів у побуті, при приготуванні їжі і під час їжі. Готова страви повинні зберігатися в холодильнику: при низькій температурі, навіть в разі потрапляння в їжу мікробів, вони не зможуть розмножуватися. До захворювання може призвести і нерозбірливість при покупці продуктів, що вживаються в їжу без термічної обробки.
Перша допомога дитині з харчовим отруєнням полягає у звільненні шлунка від всього з’їденого – власне, на це і спрямований захисний блювотний рефлекс. Дитині треба промити шлунок. Після кожної блювоти дитині треба дати випити достатньо великий об’єм води (немовляті – 100 мл, дитині 2-7 років – 400-500 мл), у воді краще розчинити питну соду (3-4 чайних ложки на 1 літр). Інші лікарські засоби в розчин вводити не треба, тому що це не допоможе хворому, але може викликати побічні ефекти. Треба вкласти дитину, зігріти її і допомогти при блювоті. Блювотні маси бажано зібрати в стерильну (прокип’ячену) банку – вони можуть знадобитися для бактеріологічного дослідження з метою встановлення джерела інфекції. Оскільки блювота може вести до зневоднення, по її закінченні важливо напоїти дитину (маленькими порціями) солодкуватим чаєм чи морсом. Важливо засвоїти, що при будь-якій кишковій інфекції дитина повинна багато пити, не варто боятися, що вона вип’є більше, ніж треба. Якщо блювота припинилася, то через 4-6 годин можна запропонувати дитині поїсти. Старшим дітям краще дати легкі напіврідкі страви (суп, кашу). Припинення блювоти ще не означає одужання; після неї може розвинутися пронос, що також потребує лікування.
Дитину з будь-яким видом діареї слід показати лікарю, який оцінить не тільки тяжкість хвороби, але і її можливі причини та необхідність протиепідемічних заходів і т.д. Лікар вирішує питання про госпіталізацію. Дітей, особливо старшого віку, з неважкими формами захворювання можливо лікувати в домашніх умовах. Батькам, однак, треба чітко знати і вміти виконувати ті лікувальні заходи, які проводяться при лікуванні вдома, в тому числі і до приходу лікаря.
Доведено, що більшість водянистих проносів викликається вірусами, і лікувати їх з допомогою антибіотиків марно. У всьому світі при кишкових інфекціях і харчових отруєннях застосовуються препарати-адсорбенти.
Що стосується дієти, то немає підстав повністю позбавляти дитину їжі, як це іноді практикувалося раніше. Треба лише зменшити об’єм їжі до 1/2 – 1/3 від норми і збільшити частоту годувань. Грудних дітей треба продовжувати годувати так само, як і до хвороби. Діти, яких не припиняють годувати, менше втрачають у вазі. Старшим дітям з водянистою діареєю також не слід робити великої перерви в харчуванні. Їм на час гострого періоду слід давати більш легкі нежирні овочеві страви, каші, киселі, з другого-третього дня слід вводити і варене м’ясо. Проте якщо у дитини різко знижений апетит і від їжі він відмовляється, насильно годувати її не треба. Будьте здорові!
