За сприяння музичного керівника Пліш Катерини Анатоліївни і вихователів Кримець Людмили Василівни та Артюх Наталії Павлівни, гості поринули у невимушену атмосферу святкового дійства.
До святково прикрашеної зали завітало чимало героїв, що несли з собою або смачну страву у кафе, або розважальну програму. Так, матусі вихованців Козій Олена та Звоновська Єлизавета подарували усім присутнім милозвучну пісню про родину, після виконання якої сльози бриніли на очах кожного з присутніх.
Крім того, на святі були козаки, що танцювали з шаблями та мірялися у спритності під час їзди на конях; а також україночки, що зачарували присутніх таночком з рушниками, а пізніше з хустками. Весело, з гумором завітали до дітей Козак( роль якого виконувала теж мама вихованки Булига Аліна) з Молодичкою, які порадували розважальною народною піснею «А мій милий вареничків хоче…», а також провели з дітьми гру-естафету з переносу вареників з однієї глиняної миски в іншу.
Звеселив присутніх малий Гриць, якого діти піснею запрошували попрацювати, а він мріяв лише полежати, відпочити та смачно поїсти.
Епогеєм свята було вручення короваю господині закладу – завідувачці, а також виконання патріотичної пісні про Україну.
Завершити допис хотілося б віршем, який ми написали спеціально для наших вихованців, щоб вони знали, пам’ятали і ніколи не забували, де їх коріння, якої землі вони діти і були патріотами власної держави.
Україна
Я люблю свою рідну Україну,
Усім серцем до неї лину.
Бо це рідна моя земля,
Де зростаємо ти і я!
Тут і сонце яскравіше світить.
Тут завжди сміються діти,
І зростають дуби і тополі,
І немає чужої неволі.
А калина намистом сіяє,
І черемха весною буяє.
Тут рідненька моя родина,
А я в них маленька дитина,
Та одне хочу я сказати,
Як учила мене моя мати,
Щоб завжди людьми ми були
Й з Україною в серці жили!
