Котик проситься до хати :
- Ой, впустіть заночувати!
Бо надворі вітер дме!
Ой, впустіть скоріш мене!
Змерзли вушка, змерзли лапки,
Бо нема чобіт і шапки!
Дуже хочу в теплі спати.
Ой, впустіть скоріш до хати!
Пожаліли його люди,
Він тепер щасливим буде!
Адже жити в теплій хаті
І не снилось кошеняті!
Скаче радо кошенятко,
Як малесеньке дитятко!
Та ще й лагідно муркоче,
Ніби дякувати хоче,
Що знайшов він маму й тата
І тепер – щаслива лапа!
